Поняття «корпоративний договір» як бізнес-категорія було запроваджено у Законі України «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю» від 06.02.2018 р. № 2275-VII (далі – Закон про ТОВ).
Отже, майже чотири роки українські підприємці мають реальну та законну можливість «домовитися між собою на березі», але, не дивлячись на це, питання регулювання корпоративного договору досі залишається не до кінця зрозумілим. Українські бізнесмени продовжують вести свою діяльність на підставі модельних/власних статутів та типових положень, адже не мають чітких відповідей щодо механізму управління ТОВ за допомогою корпоративного договору. І це не дивно, адже ст. 7 Закону про ТОВ щодо регулювання корпоративного договору містить лише базові питання та не пояснює нюансів, що виникають під час підготовки й виконання корпоративного договору; немає офіційної позиції органів влади; застосування корпоративного договору недостатньо протестовано на практиці.
Однак, корпоративні спори були й будуть, багато з яких не врегульовано Законом про ТОВ, отже, необхідно шукати відповіді за аналогією в інших нормативно-правових актах та судовій практиці. Як показують реалії, типові положення та власні статути є не завжди ефективними та залишають низку прогалин, заповнити які можна лише шляхом довготривалих судових спорів з корпоративних прав.
Отже, пропоную розглянути ключові моменти та важливість правового інструменту під назвою «корпоративний договір».
Сторони корпоративного договору
Деякі юристи та бізнесмени досі вважають, що сторонами корпоративного договору можуть бути лише учасники Товариства. Однак, Закон України “Про стимулювання розвитку цифрової економіки в Україні” від 15.07.2021 р. № 1667-IX вніс суттєві зміни щодо сторін корпоративного договору в ТОВ, отже п. 1 ст. 7 Закону про ТОВ наразі викладено в такій редакції: «Договір, за яким учасники товариства зобов’язуються реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватися від їх реалізації (далі – корпоративний договір), є безвідплатним і вчиняється в письмовій формі. Корпоративний договір, який не відповідає цим вимогам, є нікчемним.Стороною корпоративного договору також може бути саме товариство та треті особи». Третіми особами в даному випадку можуть виступати кінцеві бенефіціарні власники, інвестори, кредитори тощо.
Форма корпоративного договору
Як зазначено вище, корпоративний договір укладається у простій письмовій формі. Законодавство не вимагає нотаріального посвідчення договору, проте на практиці українські підприємці посвідчують підписи сторін корпоративного договору у нотаріусів.
У судовій практиці зустрічаються випадки, коли при застосуванні відповідальності та/або наслідків порушення чи неналежного виконання умов договорів, винна сторона технічно оскаржує сам договір на підставі не підписання нею даного договору або підписання неуповноваженою особою; визнає недійсними деякі положення корпоративного договору або зовсім вдається до нечесних маніпуляцій з заміни сторінок.
Розуміючи, що корпоративний договір зазвичай містить умови вирішення конфліктних ситуацій шляхом примусового продажу або викупу часток одним або декількома учасниками, голосування певним чином з питань порядку денного, логічним та доцільним є укладення корпоративного договору у нотаріальній письмовій формі.
Питання, що регулюються корпоративним договором:
- корпоративне управління товариства. У межах цього розділу можна передбачити загальні положення про структуру управління товариства; компетенцію, порядок проведення та спеціальні правила голосування на загальних зборах учасників товариства; порядок обрання та припинення повноважень виконавчого органу, інших посадових осіб товариства, їхню компетенцію тощо;
- відчуження (продаж, дарування, міна) часток у статутному капіталі товариства. Фактично це чи не єдине питання, можливість врегулювання в корпоративному договорі якого прямо передбачено статтею 7 Закону про ТОВ. Зокрема, частина 3 статті 7 Закону про ТОВ установлює, що корпоративний договір може передбачати умови або порядок визначення умов, на яких учасник має право або зобов’язаний купити або продати частку у статутному капіталі (її частину), а також визначати випадки, коли таке право або обов’язок виникає. У межах цього розділу можна передбачити низку положень щодо передання часток у статутному капіталі товариства у відповідності до законодавства;
- особливі умови фінансування товариства;
- порядок виходу учасників із товариства;
- зобов’язання сторін щодо неконкуренції та непереманювання й конфіденційності;
- відповідальність сторін за невиконання певних обов’язків, передбачених договором (зазвичай за порушення корпоративного договору наступає матеріальна відповідальність).
Конфіденційність корпоративного договору
Корпоративний договір є додатковим механізмом для врегулювання відносин між учасниками товариства, а також між учасниками й іншими особами.
Важливо, що корпоративний договір є конфіденційним, тож учасники мають не розголошувати його зміст іншим особам, зокрема директору товариства чи іншим посадовим особам. Виняток зроблено лише для товариств, у яких державна чи комунальна частка становить 25 і більше відсотків (такі корпоративні договори підлягають оприлюдненню).
На відміну від корпоративного договору, статут товариства є публічним документом, доступ до якого мають органи управління товариства, державні органи, банки, контрагенти компанії. Тому обсяг наведеної в ньому інформації обмежено тим, який учасники готові розголосити.
Конфіденційність і гнучкість суб’єктного складу корпоративного договору дають змогу врегулювати в ньому обов’язки, які сторони не бажають виносити на публіку.
Крім того, є питання, для яких корпоративний договір безпосередньо призначено, – урегулювання порядку й умов відчуження частки в майбутньому чи реалізація учасником своїх прав/повноважень.
Resume
Аналіз норм законодавства та судової практики дає змогу стверджувати про те, що корпоративний договір є не лише зручним, а й дієвим та ефективним інструментом урегулювання відносин між учасниками.
Укладення корпоративного договору дає можливість його сторонам у майбутньому захистити свої права в суді.
Тому домовленості, що вже є на старті бізнесу, варто все ж викладати на папері через укладення корпоративного договору.
Марина Плачкова, керівник юридичного відділу Kreston Ukraine
