Стандарт МСФЗ (IFRS) 16, який набрав чинності 01.01.2019, відчутно змінив методику визначення та обліку оренди. На відміну від МСФЗ (IAS) 17, що описує тільки фінансовий лізинг, новий стандарт передбачає відображення активів у формі права користування та зобов’язання з оренди для всіх договорів, крім короткострокових і активів з низькою вартістю. Оновлений порядок обліку оренди кардинально змінює структуру балансу і результатів діяльності компанії, особливо в сфері торгівлі, авіаперевезень, транспорту і логістики.
Складнощі при впровадженні
Впровадження нового стандарту передбачає ряд складнощів.
По-перше, при визначенні терміну оренди варто приділити увагу аналізу прогнозного терміну договору: історії оренди об’єкта, наявності очікувань керівництва, вихідним вкладенням, цінності об’єкта для бізнесу.
При визначенні ставки дисконтування рекомендується використовувати відсоткову ставку, закладену в договорі оренди. Її визначення часто буває проблематичним. Коли такі труднощі виникають, можна застосувати наступні методи:
- використання інформації зі статистичного бюлетеня Національного банку;
- отримання даних від банків-партнерів або материнської компанії;
- самостійний розрахунок ставки на підставі аналогічної моделі оцінки фінансових активів.
При самостійному розрахунку передбачається виділення безризикової ставки країни, її подальше корегування згідно фінансовому становищу компанії (розмір, публічність, кількість кредитів, джерела фінансування) і класу активів, що орендуються. Додатково при визначенні ставки дисконтування компонента також враховується валюта і тривалість оренди активу.
Наступне питання – облік переоцінки і модифікацій оренди. Під час переоцінки відбувається перегляд існуючих умов договору, модифікація ж має на увазі зміну умов, які не були передбачені початковим договором. Як правило, під час переоцінки ставка дисконтування не потребує перегляду. А ось при модифікації перегляд обов’язковий. У той же час, переоцінка змінює тільки балансові статті, а ефект модифікації відбивається також і в звіті про фінансові результати.
Початковий розрахунок активу в формі права користування та зобов’язання, а також їх подальший облік є досить трудомісткими, особливо для торгових компаній з великим списком орендованих площ. Єдиним рішенням в такому випадку стає автоматизація процесу обліку оренди.
Як зменшити вплив?
При визнанні договору орендою, орендар може спробувати застосувати спрощення практичного характеру і відійти від використання нового стандарту. Буквально це означає не визнавати у себе на балансі актив у формі права користування. Ці виключення працюють для короткострокової оренди (до 12 місяців), незалежно від вартості орендованого об’єкта. Тут потрібно простежити за визначенням терміну договору, тому що це не те ж саме, що термін, на який укладено договір оренди. Тобто, якщо договір передбачає пролонгацію і орендар з великою ймовірністю нею скористається, то термін оренди потрібно розраховувати вже з урахуванням терміну пролонгації.
Також це стосується оренди, за якою базовий актив (об’єкт оренди) є малоцінним. Правда, стандарт не дає розуміння, який саме об’єкт можна вважати малоцінним. Але при цьому вказує на те, що орендар оцінює вартість орендованого активу на підставі вартості активу, коли він був новим, незалежно від віку.
Якщо підприємство користується спрощеннями практичного характеру (що закріплює в обліковій політиці), то тоді об’єкт в формі права користування не відзначається на балансі, а орендні платежі враховуються як витрати періоду.
Податкові наслідки переходу на МСФЗ 16
Чи будуть амортизація активу в формі права користування і відсоткові витрати вираховуватись з податкової бази для цілей оподаткування? Це питання визначає національне податкове законодавство. Загальноприйнятий підхід виглядає наступним чином.
Раніше в рамках операційної оренди тільки орендодавець міг вираховувати амортизаційні відрахування. Відповідно до МСФЗ (IFRS) 16 як орендодавець, так і орендар представляють актив у своїй фінансовій звітності, але тепер тільки орендодавець може амортизувати актив для цілей оподаткування.
У той же час, орендні платежі, здійснені орендарем, не вираховуються з податкової бази (для операційної оренди). Таким чином, ці платежі будуть відраховані тільки з облікового прибутку орендаря. Це означає, що МСФЗ 16 призводить до визнання великого обсягу відкладеного податку. Великого не через його кількість, а й через складність відстеження і наступних змін.
